Заголовки

Учені відтворили зовнішність вимерлих родичів людини: що приховували черепи з Китаю

Учені відтворили зовнішність вимерлих родичів людини: що приховували черепи з Китаю

У Китаї вчені змогли встановити, який вигляд мали денисівці — загадкова група давніх людей, що зникла приблизно 30 тисяч років тому. Аналіз останків віком до 199 тисяч років показав, що вони поєднували риси неандертальців, сучасних людей і Homo erectus, але мали й унікальну будову черепа.

Денисівці залишаються однією з найменш досліджених груп давніх родичів сучасної людини. Хоча про їхнє існування науковці дізналися понад 15 років тому, тривалий час вони не мали достатньо останків, щоб упевнено описати зовнішність цих людей.

Перші докази існування денисівців отримали у 2010 році. Тоді аналіз ДНК із фрагмента кістки пальця, знайденого в печері на території Сибіру, дозволив встановити, що останки належали раніше невідомій групі давніх людей.

Нове дослідження допомогло значно розширити уявлення про їхню анатомію. Ключем до відкриття стали кістки, знайдені на археологічній пам’ятці Сюйцзяяо на півночі Китаю.

Ці останки виявили ще в 1970-х роках, задовго до відкриття денисівців. Їхній вік оцінюють приблизно у 138–199 тисяч років.

Спочатку дослідники не могли точно визначити, кому належали знайдені кістки. Через особливості будови черепів їх пов’язували то з неандертальцями, то з архаїчними представниками Homo sapiens.

Встановити походження останків допоміг сучасний метод палеопротеоміки. Він передбачає дослідження давніх білків, які можуть зберігатися в кістках і зубах значно довше, ніж ДНК.

Науковці проаналізували 20 зразків із Сюйцзяяо та виявили характерні молекулярні ознаки денисівців. За результатами дослідження, всі перевірені останки віднесли до цієї групи давніх людей.

Завдяки цьому дослідники змогли докладніше вивчити форму черепів і визначити особливості зовнішності денисівців.

Виявилося, що деякі риси нагадували значно давнішого представника людського роду — Homo erectus, або людину прямоходячу.

Зокрема, денисівці мали порівняно низьку та широку мозкову частину черепа. Їхні черепні кістки також відзначалися значною товщиною.

Водночас окремі анатомічні характеристики зближували цих давніх людей із неандертальцями та сучасними Homo sapiens. Особливо помітною виявилася подібність у будові премолярів — зубів, розташованих між іклами та великими кутніми зубами.

Однак найцікавішими стали ознаки, які відрізняли денисівців від обох цих груп.

Зокрема, потилична частина їхнього черепа була більш вертикальною та менш округлою, ніж у неандертальців і сучасних людей. Саме таке поєднання рис допомагає краще розпізнавати денисівців серед інших давніх представників людського роду.

Отримані результати також дозволили по-новому оцінити інші археологічні знахідки зі Східної Азії.

Раніше частину цих останків деякі науковці відносили до окремих видів, зокрема Homo juluensis і Homo longi. Однак порівняння показало анатомічну подібність із денисівцями.

Через це дослідники поставили під сумнів доцільність виділення деяких східноазійських знахідок в окремі види.

На їхню думку, значна частина архаїчних людей, які населяли Східну Азію наприкінці середнього плейстоцену, могла належати саме до денисівської лінії.

Це також узгоджується з припущенням, що денисівці протягом сотень тисяч років мешкали в різних природних умовах Азії та поступово пристосовувалися до місцевого середовища.

Окремо дослідники продовжують вивчати генетичні зв’язки між різними групами давніх людей. Раніше аналіз останків із печери на Алтаї показав, що неандертальці, які відвідували її з різницею приблизно в 10 тисяч років, були далекими родичами. Під час того дослідження науковцям також вдалося розшифрувати четвертий повний геном неандертальця.



🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *