Зустріч Дональда Трампа та Сі Цзіньпіна у Вашингтоні загострила питання про те, наскільки Європейський Союз здатний впливати на рішення двох найбільших економік світу. Оглядач Bloomberg Ліонель Лоран попереджає: залежність ЄС від американських технологій і військового обладнання та китайської сировини може послабити його позиції, якщо Вашингтон і Пекін домовлятимуться про торгівлю й технології без участі європейців.
Президент США та лідер Китаю мають обговорити штучний інтелект, торговельні відносини й міжнародну нестабільність. Для Європи ці теми мають безпосереднє значення, однак, на думку Лорана, Євросоюзу бракує власних можливостей у ключових галузях, щоб впливати на рішення Вашингтона та Пекіна нарівні з ними.
Оглядач нагадує слова прем’єр-міністра Канади Марка Карні, який на початку року застерігав держави із середнім рівнем міжнародного впливу: якщо вони не беруть участі в ухваленні рішень, то ризикують стати об’єктом чужих домовленостей. Лоран застосовує це порівняння до нинішнього становища ЄС.
Однією з причин він називає залежність європейської оборони від США. Зокрема, європейські країни закуповують американські винищувачі F-35, а питання американської ролі в НАТО залишається важливим для їхньої безпеки. Лоран також звертає увагу на обмежену участь ЄС у переговорах щодо війни Росії проти України та його вплив на події на Близькому Сході.
Водночас Європа вже збільшує власні оборонні можливості. За наведеними Лораном даними, з 2020 року європейські видатки на оборону подвоїлися. Однак він вважає, що цього поки недостатньо, аби зменшити залежність від американського озброєння.
Інша проблема — технології. Значна частина цифрової інфраструктури ЄС спирається на послуги американських компаній. За наведеними в колонці даними, на постачальників зі США, серед яких Amazon, припадає близько 70% європейського ринку хмарних обчислень.
Схожа залежність існує у сфері штучного інтелекту. Європейські компанії та установи користуються потужними американськими моделями, тоді як власних розробок, здатних конкурувати з провідними системами США та Китаю, ЄС бракує.
Лоран припускає, що за таких умов європейці можуть опинитися в ситуації, коли правила розвитку найпотужніших моделей ШІ визначатимуть насамперед Вашингтон і Пекін. Водночас спільні рішення США та Китаю в цій сфері наразі не є домовленим фактом: обидві держави самі конкурують за технологічне лідерство.
Окремий ризик для Європи оглядач пов’язує з торгівлею. Якщо США та Китай досягнуть нових домовленостей про мита, частина китайських товарів, які не потраплять на американський ринок, може бути спрямована до ЄС. На думку Лорана, це посилить конкуренцію для європейських виробників.
Європейські торговельні обмеження вже не зупинили зростання присутності китайських автовиробників. Зокрема, BYD збільшила свою частку на європейських автомобільних ринках, а Guangzhou Automobile Group оголосила про плани представити у Франції до 2030 року десять нових брендів електромобілів і гібридів.
ЄС також залежить від китайських постачань критично важливої сировини. За наведеними даними, близько 70% імпортованих Євросоюзом рідкісноземельних елементів надходить із Китаю. Ці матеріали потрібні для виробництва електроніки, електродвигунів та іншої промислової продукції.
На думку Лорана, така залежність надає Пекіну додаткові можливості впливу в торговельних суперечках. Голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн уже звертала увагу на залежності, які вважає небезпечними для Європи, зокрема на імпорт американського газу та торговельний дисбаланс із Китаєм.
Економіст Bloomberg Economics Антоніо Баррозу припускає, що стабілізація відносин між Вашингтоном і Пекіном та можливе продовження торговельного перемир’я можуть розширити простір для економічного тиску Китаю на ЄС. Це його оцінка можливих наслідків саміту, а не результат уже укладеної угоди.
Одним зі способів зменшити залежність Лоран називає поглиблення співпраці Євросоюзу з Канадою. Країна має значні запаси викопного палива та критично важливих мінералів, а тому може стати додатковим постачальником для європейської економіки.
Проте партнерство з Канадою не розв’яже всіх проблем ЄС. Оглядач нагадує, що Євросоюз уже уклав із нею торговельну угоду, яка досі потребує завершення ратифікації. Цей приклад, на його думку, показує, наскільки тривалим може бути узгодження економічних рішень усередині Союзу.
Європейські інституції вже обговорюють стійкість ланцюгів постачання, збільшення оборонних видатків та інвестиції в енергетичні мережі. Вони також розглядають можливість застосування торговельних інструментів для реагування на дисбаланс у відносинах із Китаєм.
Лоран вважає, що торговельні обмеження матимуть довгостроковий ефект лише за умови одночасного розвитку власної промисловості. Без інвестицій у критично важливі виробництва мита самі по собі не усунуть залежності Європи від іноземних технологій та комплектувальних.
Економіст Жан Тіроль пропонує ЄС зосередитися на тих частинах технологічних виробничих ланцюгів, у яких європейські компанії вже мають важливі позиції. Одним із прикладів він називає нідерландську ASML — виробника обладнання, необхідного американським та азійським компаніям для виготовлення мікросхем.
За оцінкою Тіроля, Європі не обов’язково контролювати весь процес виробництва напівпровідників. Натомість вона може розвивати технології, без яких інші учасники ринку не зможуть працювати, й використовувати такі можливості під час міжнародних переговорів.
У сфері безпеки одним із напрямів співпраці для ЄС може стати Україна. Аналітик Інституту досліджень безпеки Європейського Союзу Джузеппе Спатафора звертає увагу на перспективні спільні проєкти, зокрема систему протиракетної оборони Freyja. Серед інших можливих напрямів він називає тіснішу взаємодію з Канадою в Арктиці.
Наступного місяця представники Євросоюзу планують відвідати Китай. На думку Лорана, перед цим візитом європейським урядам необхідно узгодити позиції щодо торговельних відносин і визначити, яких результатів вони прагнуть досягти на переговорах із Пекіном.
🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover
