Українські підприємці можуть потрапити під додатковий фінансовий моніторинг банку навіть за відсутності порушень законодавства. Причиною перевірки іноді стають зміна видів діяльності, співпраця з одним великим клієнтом або інші обставини, які автоматизовані системи вважають потенційно ризиковими.
Банки зобов’язані перевіряти фінансові операції клієнтів, встановлювати джерела походження коштів і виявляти підозрілу діяльність. Однак додаткові труднощі виникають, коли автоматизовані системи реагують на окремі формальні ознаки без урахування загальної картини роботи підприємця.
За словами Лозенко, якість фінансового моніторингу поступово стає важливим критерієм вибору банку для ФОПів. Це особливо актуально для установ із великою кількістю підприємців серед клієнтів, зокрема monobank, ПриватБанку, Райффайзен Банку, а також фінансових компаній NovaPay та EasyPay.
Навіть якщо підприємець відкрив рахунок за кілька хвилин, подальше обслуговування може ускладнитися через численні запити документів. У таких випадках зручність банківського продукту залежить від того, наскільки швидко та зрозуміло працює служба фінансового моніторингу.
Якщо операції викликають запитання, банк може попросити пояснити їхнє економічне призначення та походження грошей. Для підтвердження діяльності підприємцю можуть знадобитися договори з контрагентами, рахунки, акти виконаних робіт та інші документи.
Також фінансова установа може запросити інформацію про товари або послуги, які продає ФОП. Додатковими підтвердженнями реальної діяльності можуть бути сайт компанії, рекламні оголошення та інші доступні відомості про бізнес.
Водночас частину необхідної інформації банки здатні отримувати самостійно з державних реєстрів і відкритих джерел. За словами експертки, це дозволило б скоротити кількість зайвих запитів до підприємців і зменшити навантаження на банківських працівників.
Підставою для додаткової уваги можуть стати зміна КВЕДів, тимчасове припинення діяльності ФОП або її подальше відновлення. Проте жодна з таких обставин окремо не свідчить про незаконні фінансові операції.
Наприклад, нещодавно зареєстрований підприємець не обов’язково бере участь у схемах із використанням підставних осіб. Так само співпраця лише з одним великим замовником не доводить штучного дроблення бізнесу.
Додаткові запитання можуть викликати спільні адреси, номери телефонів або електронні пошти кількох підприємців. Однак такі збіги нерідко мають цілком законне пояснення, тому оцінювати їх потрібно разом з іншими характеристиками діяльності.
Для точнішого визначення ризиків банки можуть аналізувати історію реєстраційних змін, податкові провадження та зв’язки між контрагентами. Також враховуються відомості про місця продажу товарів, торговельні марки, сайти та інші ознаки фактичної комерційної активності.
За внутрішніми розрахунками VKURSI, сучасні системи оцінювання ризиків можуть використовувати щонайменше 400 різних факторів. Такий підхід допомагає розрізняти справді підозрілі операції та звичайні зміни в роботі бізнесу.
Лозенко пояснила, що головна перевага якісного ризик-скорингу полягає не у збільшенні кількості перевірок. Його завдання — серед великої кількості підприємців точніше визначати тих, чия діяльність потребує додаткового аналізу.
Масштаби можливого навантаження на банки демонструє кількість підприємців, які користуються їхніми послугами. За даними, наведеними експерткою з посиланням на Національний банк, фінустанови обслуговують щонайменше 2,6 мільйона клієнтів-ФОПів.
Навіть якщо додаткові перевірки стосуватимуться лише одного відсотка таких клієнтів, це означатиме приблизно 26 тисяч випадків. Значна частина запитів може потребувати ручної перевірки документів і пояснень підприємців.
Експертка вважає, що автоматизований аналіз має допомагати банківським фахівцям зосереджуватися на нетипових поєднаннях ризикових ознак. Звичайні господарські операції, які не викликають обґрунтованих підозр, повинні проходити з мінімальним додатковим навантаженням на клієнтів.
Для самих підприємців важливо мати можливість підтвердити реальність своєї діяльності та пояснити характер фінансових надходжень. Банк може вимагати документи щодо походження коштів, укладених договорів і фактичного надання послуг або продажу товарів.
Законодавство передбачає проведення фінансового моніторингу клієнтів банків, зокрема аналіз їхньої діяльності, фінансового стану та операцій. У межах встановлених законом повноважень фінансові установи можуть запитувати підтвердні документи, необхідні для перевірки джерел коштів і реальності комерційної діяльності.
🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover
